Світ червоний

Повість автобіографічна, але К. Поліщук вважав за потрібне все ж зашифрувати імена героїв, як і своє власне. У повісті він — Лісчук. Отже, Міхонош — Микола Міхновський. Кав’ярня «Лифляндія» — це той відомий «Льох мистецтва», де збиралася київська богема. Миколка Кажан — художник-ілюстратор Павло Ковжун, футурист Йвань Сомченко — поет Михайль Семенко, Судолом — художник Охрім Судомора, сутулуватий добродій з приплесканим носом — Дмитро Загул, символіст — Яків Савченко, білявий студентик — Василь Еллан-Блакитний. Збірка новель «Загаслі Зорі» — це збірка новел «Далекі зорі» Клима Поліщука, що вийшла 1914 р. в Житомирі. Критик Яремов, що відгукнувся на неї схвально, — літературознавець Сергій Єфремов. Плаксивий поет, що перекладав Марсельєзу, — Микола Вороний. І це його збірка поезій «В сяйві мрій» (1913) згадується під назвою «В сяйві надій». Селянська газета «Народня Доля», яку редагував К. Поліщук, — насправді «Народня Воля», що видавалася з травня 1917 по листопад 1919. Власник «Єдиного театру» — Панас Саксаганський. Хуторянська партія — Українська партія соціалістів-федералістів. Селянська партія — Українська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Ну, і не важко здогадатися, що товаріщ Лєвий — це Лєнін, Національна Рада — Центральна Рада, а її «старий Голова» — Михайло Грушевський.